Отправлено 01 Апрель 2009 - 23:03
Кому цікаво -
"Дума про Тараса Бульбу"
]]>
http://torrents.net....ic.php?t=224957
]]>
- той самий, що по УТ1 був
фоти
]]>
http://195.138.193.1...ulba/index.html
]]>
трейлер
]]>
http://195.138.193.1.../trailer_tb.avi
]]>
(30мб)
Інтерв"ю
]]>
http://www.slk.kh.ua...rint.php?id=279
]]>
=============================
Дума про Тараса Бульбу
В’ячеслав Романовський
Український кінематограф, який в останні роки немов просинається із затяжного летаргійного сну, поповнився ще одним фільмом – художньою телевізійною стрічкою «Тарас Бульба» за безсмертним твором М. В. Гоголя. Відрадно, що до його створення має пряме відношення і наш земляк-харків’янин – відомий український письменник Леонід ТОМА. З ним і зустрівся кореспондент «Слобідського краю».
– Перш ніж узятися за сценарій фільму ви пройшли неабияку школу як драматург…
– У 2002 році на сцені Запорізького академічного муздрамтеатру була здійснена постановка моєї п’єси «Нестор Махно», яка по тому йшла і на головній сцені України в Київському академічному театрі імені І. Я. Франка. Через два роки харків’яни мали змогу побачити мою другу роботу – п’єсу «Собор». Її поставив відомий режисер Ігор Борис на підмостках театру імені Т. Г. Шевченка. У минулому році на Хортиці була поставлена ландшафтна вистава «Тарас Бульба», яку я написав за однойменним твором М. В. Гоголя. А до цього я переклав з російської та польської мов більше двадцяти п’єс, які йшли в театрах Харкова та Запоріжжя.
– Давайте повернемося до унікальної постановки «Тараса Бульби». Щось не пригадую, щоб на теренах України ставили ландшафтні вистави, а вам це вдалося зробити не деінде, а в серці запорозьких січових козаків – на Хортиці…
– Це була наша спільна ідея з директором Запорізького академічного українського муздрамтеатру імені В. Магара. Валентин Слонов підтримав мене, взяв на себе непрості клопоти. А я написав п’єсу. Удачею було й те, що зіграти головну роль погодився відомий актор театру і кіно із Луганська – народний артист України Михайло Голубович. На тлі відроджених куренів Запорозької Січі, неповторних краєвидів Дніпра розгорталися відомі події. Цікавість до вистави просто неба була надзвичайна, як і розголос про неї.
– А кому ж спала смілива думка створити на цьому матеріалі ще й український художній фільм? Адже взятися за постановку картини про Тараса Бульбу – відповідальність велика. Образ мужнього козака-українця, великого патріота давно став одним із найулюбленіших з-поміж багатьох літературних героїв…
– Після реалізації ландшафтного драматичного видовища «Тарас Бульба» на острові Хортиця, яке було висунуте на здобуття Національної премії імені Т. Г. Шевченка, генеральний директор запорізької студії «Gold production» Євген Березняк загорівся бажанням створити на основі нашої вистави кінокартину. Успішно провели перші проби. І вже в січні 2008 року за підтримки фондової групи «Пілот капітал» і управління культури та туризму Запорізької держадміністрації добивається прийняття рішення про створення українського телевізійного художнього фільму «Тарас Бульба». Він же як генеральний продюсер і режисер-постановник замовляє мені написання кіносценарію (до створення якого по тому долучається і сам). Хочу зауважити, що в сюжетну канву твору я ввів і свої віршовані тексти, яким надав пісенності популярний гурт «Брати Карамазови». До проекту в процесі роботи долучилася знімальна група київської продакшн-студії «Марк и Петр» (керівник Петро Пінчук), яка має сучасні теле- і кінозасоби, а також плідну практику художнього телевізійного кіно.
Бюджет фільму складає 5 мільйонів гривень. Щодо підтримки нашого проекту, то треба сказати, що ми її мали також з боку партії «Наша Україна» та фундації Івана Багряного, за що їм велика вдячність. У жовтні цього року робота над стрічкою завершилась. Її побачать глядачі 18 обласних телерадіокомпаній, ідуть перемови і про трансляцію телефільму провідними українськими телекомпаніями. Планується і дубляж картини російською мовою та випуск DVD-дисків.
– До речі, як ішла робота над кінокартиною?
– Чудово. Фільм про Тараса Бульбу, його криваво-легендарний час визрівав, як пагін зеленого жита серед спалених степів і бур’янищ нового часу. Ми розуміли, що образ Тараса Бульби і все, що за ним стоїть, – велика історія великого народу. Це вічно живий пам’ятник людському духу в його драматичній боротьбі зі злом, розбратом, зрадою. З особливою гостротою відчуваєш це зараз, коли Україна знову стоїть на зламі епох, де вкотре випробовуються на міць окроплені кров’ю наших предків генетичні ланцюги, де нехтують честю і совістю, де на поверхню спливла брудна піна меркантильності, варварського споживацтва. Війна Тараса – це спроба врятувати «гніздо левів» – Запорозьку Січ, що давно була в полі зору азійської Порти і міцніючої Московії, яка вже прийняла на свої знамена двоголового візантійського орла. Січ не гине, вона відступає в міфологічні глибини історії.
Ми назвали свій фільм «Дума про Тараса Бульбу». Адже епічна домінанта повісті М. В. Гоголя, героїчна пісенність суголосні українській думі. Тому в сюжетну канву сценарію вплетено образ Кобзаря, який узагальнює широке епічне дійство фільму, його закоріненість у народну українську традицію. Стрічка знімалася на історичній батьківщині українського козацтва – легендарному острові Хортиця. Для роботи над сценарієм мені довелося здійснити подорож тими місцями, які описує в повісті наш класик. Це відомі місця Волині – Дубно, Острог, Луцьк. Саме в Дубні і понині знаходиться той костел бернардинців – ченців католицького ордену (ХV століття), куди потаємним хідником ішов до чарівної полячки закоханий Андрій, зрадивши козаків. До речі, в Дубно поляки ще за тих далеких часів, коли ці землі були під владою Польщі, встановили пам’ятник Андрієві, який згодом був знищений. Ось така історія…
Гадаю, що характерні для того часу костюми та атрибутика, стилістична єдність пейзажу і сюжетного дійства, масові батальні сцени і психологічно-насичені локально-побутові епізоди – все це не залишить байдужим читача.
– Ну, звісно ж, і гра акторів…
– У фільмі зайняті провідні артисти Запорізького академічного українського музично-драматичного театру імені В. Магара. Роль Андрія виконує Андрій Попудренко, полячки – Наталя Зубик… А головну, Тараса Бульби, – уже згадуваний вище «характерник» національного екрану Михайло Голубович. Хочу сказати, що він переконливо створив потужний і експресивний характер народного отамана. В його акторській палітрі глядач знайде весь спектр психологічних барв, іскрометний український гумор, відчує глибокий внутрішній камертон суголосності слова і душі.
До складу знімальної групи ввійшли також, крім згаданих вище Євгена Березняка й Петра Пінчука, оператор-постановник Василь Бородін (він із кіностудії імені О. П. Довженка, фільми «Нічна зміна», «День народження буржуя», «Материк кохання», «Золото партії», «Голод 33»), художник-постановник Євген Питенін, художник з костюмів Ірина Горшкова, виконавчий продюсер Ірма Пянковська та інші.
– Леоніде Васильовичу, а як ви ставитеся до того, що фільм про Тараса Бульбу завершує ще одна знімальна команда, яку очолює відомий режисер-постановник Володимир Бортко?
– Нормально. Ми побачимо ще одну інтерпретацію безсмертного гоголівського творіння. Цікаво, що там у головній ролі знімався Богдан Ступка. Це фільм для великих залів кінотеатрів. І бюджет його значний, і, очевидно, розмах. Ми ж створювали перший український художній телевізійний фільм про Великого Козака, де основна увага надавалася психологічній розробці образів повісті і ліро-епічній атмосфері того часу. А порівнювати фільми, давати їм оцінку будуть, звісно, найголовніші непідкупні арбітри: глядач і час. Так що вирішальне слово за ними…
Наша довідка
Поет, прозаїк, драматург Леонід Васильович Тома народився 7 квітня 1950 року в селі Великі Сорочинці Миргородського району Полтавської області. Закінчив філологічний факультет Харківського державного університету.
Автор збірок поезій та поем «Ранок», «Поклик зорі», «Таємниця дороги», «Народження істини» , «Дві природи», «Терен і лавр», «Преображення», «Вибране», «Сорочинський зодіак», повісті «Убивця жінок», історичного нарису «Великі Сорочинці», низки п’єс.
Лауреат поетичної премії імені Василя Мисика та театральної «Січеславна».
Поет, прозаїк, драматург Леонід Васильович Тома народився 7 квітня 1950 року в селі Великі Сорочинці Миргородського району Полтавської області. Закінчив філологічний факультет Харківського державного університету.
===============================================================
]]>
http://upload.com.ua/get/900783577/
]]>
Посеред сцени стоїть крісло, позбавлене художнього смаку.
Ужос, нах!
Здоровья ей!
" );
_last = ipsLightbox.lightboxImage.src;
}
}
/* Check for init and then keep checking for new image */
_to = setTimeout( "gbl_addDownloadButton()", 1000 );
}
//]]>